Від сквотів до Coachella: як українська електроніка за 35 років стала голосом країни

24 серпня 2026 року Україні виповнюється 35 років. Рівно стільки ж має історія, яку майже ніхто не писав як цілісну: як звук, що починався в сквотах і на касетах, дійшов до головних сцен світу — і чому саме він виявився однією з найпереконливіших форм розмови про країну.

Ми зібрали цю історію в чотири епохи. Не тому, що так зручніше, а тому, що кожен злам сцени збігався зі зламом країни.

Фактаж цього матеріалу спирається на велике дослідження української електронної сцени Суспільного Культура і на наукову періодизацію Олександра Зазуліна, опубліковану в журналі «Питання культурології».

Девʼяності: сквоти, касети і перші рейви

Перша епоха — стихійна самоорганізація. На телебаченні йшов хітпарад «Територія А», який уперше зробив українську естраду видимою; поряд працювали «Ван Гог», «Аква Віта», «Фантом-2», «Турбо-техно-саунд» і «Степ» — власна версія євроденсу, зроблена з того, що було під руками.

Паралельно існувало те, що в ефір не потрапляло. Світлана Няньо з проєктом «Цукор — біла смерть» видавалася на польському лейблі Koka Records, а Катя Chilly альбомом Rusalki in da House фактично заклала українську фольктроніку. Перші рейви робили у сквоті «Паризька комуна» на Великій Житомирській, у готелі «Русь» і на території Київської фортеці; серія Torba Party протрималася з 1995 по 1997 рік і встигла зробити близько двадцяти вечірок.

Нульові: гламур проти бетону

Друга епоха — комерційна інституціоналізація. Зʼявилися великі привозні вечірки: Godskitchen, Global Gathering, Techno Invasion. Зʼявилися радіо Kiss FM і DJ FM та глянець про клуби. І паралельно зʼявився Xlib на Кирилівській, який свідомо дивився не на Лондон, а на Берлін.

«Понтів там не було. На зірок ніхто не звертав уваги», — згадував один із засновників Xlib Віталій Бардецький.

У Xlib грав Afrika Bambaataa, навколо клубу виросли формації Kievbass, Svoi, Zhiguli/Rewind. Своє було й поза Києвом: у Донецьку — артцентр «Ізоляція» і бар Gungʼюʼbuzz, звідки вийшов Євген Філатов, майбутній The Maneken; у Чернівцях 2003 року зʼявився T-zhuk, чий трек Amaga розійшовся світовими чартами. Тоді ж працювали Tomato Jaws — гурт, із якого згодом виросла ONUKA. У 2012-му Xlib закрився.

Після 2014-го: сцена стає інституцією

Третя епоха — ціннісна кристалізація і вихід назовні. У 2013-му на Нижньоюрківській відкрився Closer, і навколо нього виросло все інше: фестивалі «Стрічка», Brave! Factory, Black! Factory, рейв-серія Cxema, Ostrov. Сцена перестала бути суто київською: Харків отримав Kultura Zvuka, Дніпро — клуб Module, Львів — Zavtra, Івано-Франківськ — Detali, Запоріжжя — Instance.

Тоді ж українські імена вперше почали читати на світових афішах. ARTBAT, Miss Monique і Korolova дійшли до Tomorrowland і Coachella, а в рейтингу DJ Mag Top 100 DJs 2025 усі троє потрапили в сотню: Korolova — на 50-те місце, ARTBAT — на 73-тє, Miss Monique — на 75-те.

З 2022-го: культурний спротив

Четверта епоха почалася 24 лютого. Вечірки тепер закінчуються о 22:00, половина резидентів Closer живе в Європі, а збір для військових став обовʼязковою частиною будь-якої афіші. Сцена не зникла — вона переписала власне призначення.

«Електронна музика повинна йти в тому самому контексті з культурою. Вона настільки різна, що не треба її узагальнювати», — казав засновник Closer Сергій Яценко.

Найточніший символ цього часу — навіть не клуб, а толока: ініціатива Repair Together вивозить людей відбудовувати села Чернігівщини під діджей-сети. І ще один символ — Донбас, який до великої війни мав власну рейв-культуру: у Словʼянську працював Shum Rave Євгенія Скрипника, і восени 2021-го саме туди приїхав знімати Boiler Room.

Що це означає на 35-му році

Якщо скласти чотири епохи в одну лінію, видно просту річ: українська електроніка щоразу дорослішала не тоді, коли отримувала гроші, а тоді, коли отримувала причину. Сквот дав свободу, Поділ — смак, Нижньоюрківська — інституцію, велика війна — функцію. Тому сьогодні сцена це не лише музика: це фандрейзинг, це культурна дипломатія і це аргумент у розмові, де слова вже не працюють. Окремо в ту саму розмову тепер втручається машина — про це ми розбирали в матеріалі про штучний інтелект у музиці.

І ще одне. Тридцять пʼять років — це вік, коли вже не треба доводити, що ти існуєш. Досить просто грати.

Як повідомляв раніше портал ONE//FM, цього тижня Незалежність звучить одразу в чотирьох містах — від кіностудії Довженка до берлінської Jägerstraße.