Catching Flies зібрав альбом із припливів і відпливів — і писав його в приморських містечках по понеділках

Джордж Кінг назвав платівку «Tides» і пояснює її просто: смуток змінюється радістю, а море все одно на місці. Один трек він написав за двадцять хвилин, заголовний робив кілька місяців.

ONE//FM team

Поділитися

Catching Flies випустив альбом «Tides» — платівку про циклічність усього, зроблену між Лондоном, узбережжям Британії та Франції.

Про це у великому інтервʼю розповіло видання C-Heads.

«Тут усе про припливи й відпливи. Останні кілька років були, мʼяко кажучи, цікавими — і особисто, і в сенсі того, що коїться зі світом. Я весь час повертався до поняття припливів, до циклічності всього, до того, як смуток поступається щастю… і навпаки. Але врешті все складається, і хай там що діється, море все одно на місці — стала величина посеред божевілля», — каже музикант.

За псевдонімом Catching Flies стоїть Джордж Кінг — лондонець, онук джазового піаніста. Складати він почав у 15, робив хіп-хоп-інструментали для друзів і різав семпли з вінілу, купленого в благодійних крамницях, орієнтуючись на J Dilla, MF DOOM і Madlib. До електроніки його привели платівки, які він тягав у брата: Boards of Canada, Nightmares on Wax, AiM, Morcheeba.

Перший трек альбому, «GLY», зʼявився, коли музикант жив у ванкуверському районі Кітсілано за хвилину ходьби від пляжу. Повернувшись до Британії, він завів звичку щопонеділка їхати в інше приморське містечко й працювати там цілий день.

Альбом складався сам собою. «Я ніколи не сідаю робити альбом, — пояснює він. — Просто дописуєш попередній і починаєш нову музику. У якийсь момент у тебе вже шість-сім пісень, які тобі подобаються, і тоді ти дивишся, чого бракує». «Diamonds» він написав за двадцять хвилин — і називає це рідкістю; заголовний трек «Tides» робив кілька місяців через кількість шарів.

Струнні на платівці аранжував Томас Лі, який працював із Bonobo та Adele: він сам записує всі струнні інструменти у своїй студії в Лос-Анджелесі й нашаровує їх так, що звучить квартет.

«Як на мене, струнні — єдиний інструмент, окрім голосу, здатний відтворити його діапазон і емоцію. Моя музика здебільшого інструментальна, тож мені потрібно чимось замінити те місце, де мали б бути слова», — пояснює Кінг.

Пісня «The Last Phone Call» виросла з голосового повідомлення, яке 2012 року надіслав його друг Ден, він же Imaginary Friend. Запис пролежав у теці роками: Кінг не знав, як до нього підступитися, бо надто вже сильним був текст. Ден начитав його на айфон десь у глушині в Італії — і на зведенні довелося довго вирізати цикад, зате меланхолію того дубля повторити було б неможливо.

Ще один штрих до методу: у теці «Samples» у нього близько сорока тисяч аудіофайлів — від записів того, як спілкуються кити, до сольних платівок для арфи 1970-х.