Сопілки з переробленого пластику й альбом про міфічних істот: що ONUKA робить у Чернігові

Гурт ONUKA готує новий альбом, а його солістка Ната Жижченко останні роки будує в Чернігові простір, який уже став окремою культурною одиницею міста, — «Фабрична, 12».

Про це вона розповіла в інтервʼю УП.Культура.

Простір улаштований у садибі 1904 року, яка належала її дідусеві й бабусі — Олександру Микитовичу та Валентині Степанівні Шльончикам. Діти Нати — вже пʼяте покоління на цій землі.

Місто, яке стало опорою

Чернігів у цій історії — не тло. Жижченко описує його як місце, куди повертаються не з ностальгії, а тому, що там є за що триматися; будинок пережив блокаду міста, і від ударних хвиль там повибивало вікна.

«Чернігів для мене — це місце опори», — каже Ната Жижченко.

Історичний музей імені Тарновського зробив виставку про неї та її діда: там поруч стоять костюми з «Євробачення», синтезатори і зроблені ним інструменти. А в Peremoha Lab із відсортованого пластику друкують яскраві сопілки, собівартість яких для громад мінімальна.

Альбом і питання про машину

Новий альбом ONUKA обіцяють восени, і сама Жижченко описує його образом, який легше почути, ніж переказати: міфічні істоти беруть українські народні інструменти й влаштовують музичний сет у лісі. Паралельно вона говорить про те, що вже змінює всю індустрію.

«Я дуже довгий час була противницею штучного інтелекту. І, якщо чесно, навіть зараз, якщо мене спитати, хто виграє в битві штучного інтелекту і людини, то, мені здається, штучний інтелект уже виграв», — визнає вона.

При цьому Жижченко впевнена: живе виконання від цього стане тільки ціннішим — так само, як цінним стає час без телефону. Логіка проста: чим більше довкола згенерованого, тим дорожчим є те, що зроблено руками.

Як розповідав портал ONE//FM, українська електроніка йшла до великих сцен тридцять пʼять років — і цей шлях почався зовсім не в столиці.