Дві секунди чужого ритму і суди, що тривали від 2004 року: чим закінчилася головна справа про семпли

Федеральний суд Німеччини поставив крапку в справі, яку суди розглядали від 2004 року: дві секунди ритму з треку Kraftwerk, скопійовані в чужу пісню, визнано допустимим використанням. Підстава — виняток для пастишу.

Рішення оприлюднив сам суд у пресрелізі з Карлсруе.

Сюжет простий у переказі й нескінченний у судах. Kraftwerk випустили платівку з композицією Metall auf Metall 1977 року. Через двадцять років відповідачі електронно скопіювали з неї дві секунди ритмічної секвенції й підклали під трек Nur mir, який записали зі співачкою Сабріною Сетлур, — безперервним повтором.

Чотири суди й тринадцять судових актів

Перше рішення в цій справі ухвалив Земельний суд Гамбурга ще у 2004 році. Далі перелік стає майже комічним: три рішення апеляційного суду, чотири касаційні рішення самого Федерального суду, дві його ж ухвали про звернення до Суду ЄС, рішення Конституційного суду ФРН і два рішення Суду ЄС. Разом із сьогоднішнім — тринадцять судових актів у чотирьох судах.

Позивачів двоє, обидва — учасники Kraftwerk. Один із них помер 21 квітня 2020 року, і в процесі його замінила правонаступниця. У пресрелізі суд імен не називає взагалі: сторони там знеособлені й позначені лише як позивачі та відповідачі.

«Виняток для пастишів — не резервний склад на всі випадки, а охоплює твори, які нагадують один чи кілька наявних творів, але водночас мають від них помітні відмінності», — ідеться в пресрелізі Федерального суду.

Ключове в рішенні — не сам вердикт, а те, як суд описав межу. Пастиш, за цим тлумаченням, це коли твір використовує захищені елементи чужого, зокрема через семплінг, щоб вести з ним впізнаваний мистецький чи творчий діалог. Форми діалогу суд перелічує: відверте наслідування стилю, оммаж, а також гумористичне чи критичне переосмислення.

І окремо — про те, кому має бути видно цей діалог. Достатньо, щоб характер пастишу впізнав той, кому відомий вихідний твір. Тобто не будь-який слухач, а той, хто знає оригінал, з якого взято елементи.

Чому це стосується танцювальної музики

Семпл — базовий інструмент хаусу, диско й ню-диско, і саме тому ця справа понад двадцять років була вузлом для всієї сцени. Суд визнав, що копіювання ритмічної секвенції таки втручається в права виробника фонограми, виконавців і автора: це не «нічого не сталося». Але з 7 червня 2021 року таке втручання може бути законним, якщо воно є пастишем.

Дата тут не випадкова. Саме тоді в німецькому законі запрацював § 51a, який дозволяє відтворення, поширення й публічне сповіщення оприлюдненого твору з метою карикатури, пародії та пастишу. Норма впроваджує європейську директиву, тож тлумачити її треба відповідно до неї — і за цим тлумаченням суд по цю справу й ходив до Суду ЄС.

Важливо, чого рішення НЕ закриває. Воно стосується лише вимог, заявлених від 7 червня 2021 року, — тобто від дня, коли норма про пастиш почала діяти. Усе, що було раніше, лишається поза цим вердиктом.

Раніше ми розповідали про позов, у якому голос музиканта пропонують вважати біометричною ознакою — інший бік того самого питання про те, що в записі належить людині.